Будинки майбутнього

Будинки майбутнього

Поки держава буксує у впровадженні енергоефективних технологій, приватні компанії та ОТГ реалізовують масштабні «зелені» проєкти

Європейські країни вже багато років поспіль ухвалюють закони, що зобов’язують споруджувати енергоефективні будівлі задля зменшення впливу на навколишнє середовище. В Україні тим часом тільки напрацювали Концепцію реалізації державної політики в сфері забезпечення енергоефективності будівель. Документ ухвалили наприкінці січня цього року. Він передбачає поетапне збільшення кількості будинків з близьким до нульового рівнем споживання енергії (35 кВт на год за м. кв. на рік). А це означає, що енергозабезпечення в нових будинках має здійснюватися передусім за рахунок відновлювальних джерел.

Однак зводити такі будинки будуть точно не завтра, бо за планом найближчі п’ять років підуть на врегулювання нормативно-правової бази. А вже потім, після 2025 року, розпочнеться перехід до нових вимог будівництва і прийняття об’єктів в експлуатацію. Та поки держава розкачується, в Україні вже є приклади як енергоефективного менеджменту, так і безпосереднього будівництва будинків із нульовим використанням енергії. Про це і не лише йшлося на форумі «Енергоефективний будинок», який зібрав у Вінниці проєктантів, архітекторів та інженерів із різних міст України.

PASSIVE HOUSE: НУЛЬ ЕНЕРГІЇ І НУЛЬ ШКОДИ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ

«Міністерство розвитку громад та територій 29 січня презентувало Концепцію реалізації державної політики в сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, просигналізувавши про збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії. Тобто рух до nZEB (будинок з нульовим енергоспоживанням. — Авт.) невідворотний і добре, що це нарешті зрозуміли на державному рівні. Адже від того, як швидко сьогодні ми зуміємо зреагувати на виклики, залежить наше майбутнє завтра, — відзначає організатор форуму Консалтингова компанія Енерджейн та її керівник Владислав АЛЕКСІЙЧЕНКО. — Уже зараз ми помічаємо збільшення вуглецевого сліду в повітрі, особливо в містах (зокрема й курортних). Головним джерелом викидів СО2 є теплогенерація. Тому головне завдання полягає в її зменшенні, а для цього потрібно зменшити кінцеве енергоспоживання, тобто від споживача... Щоб виробити один кіловат електроенергії в Україні, потрібно витратити мінімум 2,6 кіловат-години первинного палива, яке потрібно десь спалити. В Німеччині цей показник — 1,81. Зменшити його можна за рахунок інтенсивного запровадження відновлювальних джерел енергії — на рівні країні і в кожному будинковолодінні окремо. А якщо використовувати енергоефективні технології, то взагалі можна побудувати енергопасивний будинок і екокомфортний».

Власне, саме такий, як пілот, зводять у Вінниці. Це буде офісна будівля за принципами passive house, який належатиме компанії з виробництва сучасних добрив. Супровід будівництва здійснює консалтингова компанія «Енерджейн». Приміщення має найвищий коефіцієнт використання первинної енергії. А основним джерелом палива буде біологічна відновлювана сировина. Отже, вплив на екологію буде мінімальним. Як зазначає Владислав, це буде перший у місті енергоефективний офісний будинок з максимально обмеженими витратами енергії на квадратний метр.

«Торік на форум приїздили німецькі експерти, їхня країна небагата на природні ресурси, а тому для економії вони почали будувати енергозбережні будинки ще з кінця 1970-х років. На державному рівні були розроблені закони, які зобов’язували утеплювати будинки і застосовувати енергозбереження в будівництві. Німецькі пасивні будинки, побудовані з впровадженням енергоефективних технологій, витрачають до 15 кВт на м кв. на рік, українські ж — до 200 кВт на м кв. на рік, — відзначає організатор форуму. — Ми також можемо підвищити енергоефективність наших будинків щонайменше в 10 разів та економити до 80% енергії за рахунок правильного утеплення та ізоляції, адже зараз, якщо подивились на витоки тепла з вінницьких будинків, то навіть новобудови побудовані неправильно, через це втрачають дуже енергії. Цього можна було б уникнути за рахунок енергоефективних технологій — починаючи з фундаменту і до покрівлі».

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ПРОГРАЄ ТОЙ, ХТО НЕ СКОРИСТАЄТЬСЯ

Поряд із будівництвом енергоощадних будинків варто було б навчити громади енергоефективному менеджменту, бо на сьогодні не всі очільники володіють інформацією не те що про використання енергії бюджетними установами, а навіть не знають точної кількості закладів, які утримуються з бюджету громади. Як пояснює Олександр ШУМЕЛЬДА, національний координатор групи консультантів «Енергоефективність у громадах ІІ», зазвичай оплата за теплоносії відбувається за старим принципом: завгосп знімає показники лічильників, скидає їх в профільне управління, там підбивають загальну кількість використаних кіловат (чи кубів) по всіх закладах і скидають у фінуправління. А ті вже роблять платіжку і гроші перераховуються. В жодного з людей цього процесу не виникає запитання щодо ефективності використання енергії, коливання показників, а відтак витрачених коштів. І так триває з року в рік. Хоча, як показує практика, застосування інструментів ефективного енергоменеджменту здатне вже за перший рік скоротити витрати громад на утримання бюджетних закладів до 15 — 20%, а з інвестиціями в модернізацію систем — усі 65%.

«Наші громади мають будувати ефективну енергосистему і вчитися заощаджувати кошти. Нині в країнах Європейського Союзу 20% економії енергії — це обов’язковість, а в нас в Україні   — ледь не подвиг, — зазначає Олександр Шульмеда. — В межах проєкту «Енергоефективність у громадах» уже орієнтовно пів сотні ОТГ скористалися підтримкою міжнародних і національних донорів. Вони змогли досягти прогресу в розвитку комунального енергетичного менеджменту та в реалізації заходів з енергоефективності. Реалізували успішні «зелені» проєкти і залучили солідні інвестиції.

У межах проєкту ми розробили життєздатну покрокову схему, виконуючи її, можна поліпшити власну енергонезалежність. Проте більшість громад в Україні, і насамперед невеликі міста, не готові до впровадження фінансово доступних і в той самий час ефективних проєктів з енергоефективності. Перепонами на цьому шляху є відсутність інвентаризації будівель, моніторингу показників енергоспоживання, а також брак фахових знань для розробки прийнятних та переконливих з погляду енергоефективності проєктних пропозицій».

Але рано чи пізно громадам доведеться вийти з так званої зони комфорту, бо, як каже Олександр Шумельда, в найближчіх 20 років вартість викопного палива буде невпинно зростати — аж до повного закінчення. Деякі ресурси вже практично виснажені. Фахівець наголошує, що, ми цілком можемо стати свідками зникнення нафти та газу. І це абсолютна реальність, до якої варто було б готуватися вже зараз. Розпочати варто з затвердження програми енергоефективності на рівні громади, призначення енергоменеджера, який відповідатиме за проведення інвентаризації будівель, постійного енергомоніторингу і готуватиме портфоліо для інвестиційних пропозицій.

«ЗЕЛЕНА ІПОТЕКА»: АКЦЕНТ НА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ, А ПОТІМ ЦІНУ

Тим часом у Європі почали застосовувати не лише енергоефективні технології в будівництві, а й напрацьовувати фінансові інструменти, які б простимулювали споживачів вкладати кошти в нові енергоощадні помешкання, орієнтуючись передусім на клас їх енергоефективності, а вже потім ціну. Проєкт «Зелена іпотека» охопив 11 країн. Він передбачає співпрацю проєктувальників житла, банків, енергоаудиторів та покупців нерухомості.

А відбувається все так: банки пропонують «зелені» іпотечні кредити з нижчим відсотком, ніж звичайні. Проєктувальники створюють проєкти за критеріями енергоефективності, використовуючи максимально екологічні матеріали та обираючи для будівництва місця з добре розвиненою інфраструктурою, щоби люди мали швидкий доступ до громадського транспорту, магазинів тощо. Енергоаудитори перевіряють та підтверджують відповідність будівлі стандартам енергоефективності та безпечності. Покупець укладає іпотечний договір і отримує житло. Наразі лідером «зелених іпотек» є Румунія, де вже придбали 25 будинків майбутнього.

«Зелені» квартири коштують дорожче за звичайні. Але якщо це інвестиція в майбутнє, то варто дивитися не лише на ціну, а й клас енергоефективності, — переконує директорка Європейсько-українського енергетичного агентства Олександра ГУМЕНЮК. — Якщо будинок енергоефективний, господарі виграють, економлячи на комунальних послугах. За рік можливо зекономити суму, яка дорівнює приблизно 2—3 щомісячним платежам за іпотекою. За рік ви сплатите фактично не 12 платежів, а 10—9». На запитання, чому банки погоджуються зменшувати відсоткову ставку, Олександра відповіла, що «Зелена іпотека» є меншим ризиком, бо як показує практика, випадків невиплати «зеленої іпотеки» на 32% менше, ніж звичайної, а вартість цієї нерухомості на 8% вища.

Однак у разі України, яка також включена до проєкту, говорити про «зелену іпотеку» не доводиться. В будівництві енергоефективних будинків не зацікавлені будівельники, оскільки це дорого. Не мають бажання кредитувати таке житло за зниженою відсотковою ставкою і банки, передусім через низький рівень ВВП та високий зовнішній борг держави, що напряму впливає на вартість банківських облігацій.

Тому на сьогодні в українців залишається три можливості поліпшити енергоощадність свого будинку. Перша: скористатися програмою «теплих кредитів», яка завершується цього року (або муніципальними інструментами, якщо такі є). Друге — звернутися до новоствореного Фонду з енергоефективності і стати учасником програми «Енергодім», але витримати процедуру подачі заявки і тестування під силу не всім. Третє — написати проєкт і в разі удачі отримати грант міжнародного донора.

Оригінал статті, підготовила Олеся Шуткевич.